Напевно, всі шанувальники аніме з теплотою згадують часи, коли цей серіал вперше з’явився на широких екранах, тим паче – досягнув такого рівня популярності. Мене ж займають думки дещо іншого напряму: що саме змусило такі широкі кола глядачів звернути на нього свою увагу? Адже досвід показує, що симпатія багатьох людей не завжди є мірилом художньої цінності. Це твердження можна легко і переконливо аргументувати, згадавши хоча б оточене пафосом і піаром творіння «Akame ga kill!», яке, правду кажучи, здається мені цілковитою пусткою, прикрашеною хіба що численними поєдинками та непоганою графікою. Аніме, про яке я говоритиму зараз, на мою думку, вже давно встигло обійти по популярності вищезгаданий серіал, але чи можна вважати його внутрішні складові такими ж мізерними по змісту? Що ж, я почну з ідеї…
Які ж асоціації в першу чергу виникають у будь-якої людини, варто лише їй подумати про сферу японської анімації? Відповідей буде у різних людей, безсумнівно, безліч, проте кілька аспектів можна вирізнити, як загальні: метаморфози за участі магії, фантастичні пригоди, підкреслена сексуальність різного роду персонажів, і, звичайно, шкільні будні. Погодьтеся, без цього «фундаменту» жодна сучасна людина вже не зможе уявити собі аніме в цілому. Проте, дивлячись на тайтл, який я взяв до огляду, можна знайти у його ідейному складі одну незвичну деталь – віртуальну реальність. Не доводилося таке бачити в той час, чи не так? А ось ще одна несподіванка – автори даного аніме намагалися втілити у майбутній серіал задум життя у віртуальній реальності. Назвати таке підґрунтя для створення нового тайтлу цілком звичайним аж ніяк не можна. Те, як саме його ідея реалізовувалася я буду обмірковувати надалі, але зараз можу сказати одну річ напевно: серіал має незаперечну оригінальність задуму, яка робить його, хоч і частково, але особливим. А от сюжет серіалу на тлі його стержня виглядає досить побутово і передбачувано: по суті, перед глядачем постає картина життя середньостатистичного ігромана, якому не вдалося реалізувати себе в житті через комплекси, пов’язані з його сімейним станом та наслідками залежності від ігор, що врешті-решт призвели до поступової асоціалізації головного героя. Щоправда, подальша ситуація, в якій опинилися персонажі серіалу, додає сюжетові гостроти, оскільки у «віртуальній пастці» опинилися не тільки подібні йому геймери, а й зрілі особистості, які давно пізнали ритм життя, де немає місця вже подібним забавкам. Проте, дякуючи своєму захопленню, Кірігая Кадзуто отримав досвід, який йому нарешті згодився: хлопець був вимушений показати свої здібності вмілого гравця, аби вижити у складних умовах, уособленням яких стала смертельна небезпека програшу в грі. Обізнаність у цій сфері дала хлопцю переконливий привід для перевищення самооцінки, що дала підставу вважати, немов би Кадзуто зможе пройти гру без особливих проблем і захистити інших гравців від загибелі. Але недарма нам здавна відома найпростіша істина, з якою кожній людині доводиться стикатися досить часто: не все складається так, як того бажає кожен. Незабаром глядачеві, як і головному герою, стане відомо, що цей закон життя розповсюджується і на віртуальний світ… Як результат, Кірігая отримав психологічну травму у з’вязку з життями, якими він розплатився за власну самовпевненість та своєрідну бездіяльність. Це ярмо стало причиною відчуженості, якою хлопець оточив себе в майбутньому. Він повністю опорожнив своє існування, уникаючи зближення з іншими гравцями заради лише однієї цілі – пройти кляту гру, яка не принесла йому майже нічого, окрім болю. Режисер аніме потроху розкриває перед нами внутрішній світ героя, натякаючи на його особливу важливість, і не погодитися з цим, враховуючи відверто штампованих другорядних персонажів, вкрай важко. З «сірої маси» осіб, за якими спостерігає глядач, я можу виділити лише трьох героїв, які чинили сильний вплив на Кадзуто. Слабенька і боязка Саті, що вселила у хлопця ілюзію здатності брати на себе відповідальність за інших, щира та чутлива Сіліко, що змогла трохи відволікти його від почуття провини, а також сильна та амбіційна Асуна Юкі, яка досить за короткий час звільнила Кірігаю від його карми. Розглядаючи питання, як саме дівчині це вдалося, рано чи пізно глядач осмислює інше відгалуження змісту серіалу – життя у віртуальному світі, яким з моменту зустрічі майбутньої закоханої пари творці аніме зайнялися по-справжньому. Але спершу, на мою думку, потрібно звернути увагу на цікаву деталь… Знайомство Кірігаї та Асуни дає нам привід для роздумів: дівчина стала керівником загону «Рицарів крові», що вже чудово зарекомендував себе в боях з мобами. Звісно, такий високий статус передбачає добре розвинені бойові навички Асуни, які не могли з’явитися безпричинно. Лише жорсткі умови гри і моральна готовність боротися за власне життя пробудили силу її духу і прагнення до повернення в реальність. Про це свідчить недвозначна цитата з самого серіалу: «Я хочу повернутися назад, бо стільки всього не встигла зробити...». Як бачимо, обставини, що призвели до зміцнення характерів двох молодих людей різні. У порівнянні з Асуною, якій потрібно було всього лише зібрати всю волю для подальшого проходження гри, становище її майбутнього партнера, що поплатився за свою наївність життями бойових товаришів, виглядає більш суворим. Таке судження дає змогу зробити лише один висновок – дівчина однозначно була більш зрілою людиною, аніж Кадзуто. Домінування дівчат над хлопцями – один з найпоширеніших стереотипів, що й досі панують серед аніме. Особисто для мене його наявність у серіалі означає досить грубий недолік, проте обговорювати такий штрих не варто, зсилаючись на його давнє походження. Для заключення цієї теми варто сказати, що мета у Кадзуто і Асуни була єдиною, і вони обидва стали самодостатніми і впевненими в собі гравцями, незважаючи на всі вищезгадані умовності. А отже, у них є підстава для об’єднання зусиль у боротьбі за життя, а надалі – розвитку взаємовідносин…
Тепер я вважаю за потрібне повернутися до попереднього аспекту розгляду. Навіть попри те, що глядачі скоріш за все добре помічатимуть підкреслену другорядність інших героїв даного тайтлу, все ж їм у серіалі відведена певна роль, яку не варто оминати. Протягом усього сюжету головні персонажі Sao зустрічалися з доволі численною кількістю людей, які надавали їм певну допомогу, або ж поради, звісно, не задарма. Вони співпрацювали з іншими гравцями, які займалися не тільки проходженням гри, а й багатьма іншими справами, нерідко включаючи хобі і різне дозвілля. Такі «ліричні відступи» від центральної лінії сюжету аніме наштовхують мене на думку про широкі можливості гравців у рамках системи, в якій ті були заточеними. Широкі настільки, що скоро багато глядачів зрозуміють їхнє значення – намагання відтворити у грі реальну повсякденність, за якою люди, що потрапили в неї, матимуть змогу не лише проходити рівень за рівнем, борючись з віртуальними ворогами, а й утримувати власну крамницю зброї та екіпірування, займатись фермерством зі всіма його ознаками, рибалкою чи чимось іншим. А потім приносити своєю справою користь тим гравцям, які мають тверді наміри пройти гру, тобто продавати своє добро. Гадаю, я розповів достатньо для того, щоб кожен здогадався – в серіалі ми можемо спостерігати аналог життєвої метушні, майже невідмінний від ознак людської зайнятості. Недивно, що таке вдале приближення ігрового світу до реального стосувалося і життєвих подій більш інтимного значення (мається на увазі умовне весілля Кірігаї з Асуною), але передумови цієї події здаються мені більш значущими для змісту аніме, аніж вона сама. Загалом реалізація ідеї Sword art online вийшла цілком непоганою, враховуючи деталі. Модель повсякденної метушні в серіалі надає йому жвавості, що не дозволить глядачам нудьгувати.
І от ми підійшли до найважливішої складової цього анімаційного творіння. Ніхто ж не подумав би, що тільки ілюзорна буденність та детальне розкриття сутності персонажів у майбутньому підіймуть цей серіал на настільки почесні рейтингові місця. Якщо творці аніме змогли чітко розкрити перед нами внутрішнє становище головних героїв, то завдяки цьому досягненню глядачі, звісно, не менш ясно будуть бачити їхні проблеми. А отже, режисер має якщо не показати шанувальникам серіалу шляхи їхнього вирішення, то хоча б надати цільовій аудиторії інформацію для міркувань над ними. З цієї точки зору Sword art online належить до першої категорії. Я дійшов до цього висновку, акцентуючи увагу на конкретних епізодах, зміст яких, на мою думку, мав ключове значення у розгляді відносин Асуни Юкі та Кірігаї Кадзуто. Ми знаємо, наскільки важкою виявилася моральна ситуація останнього з них. Справа в тому, що хлопець в глибині душі почувався певною мірою самотнім, враховуючи той факт, що ніхто з знайомих не мав можливості надати йому гідну допомогу у нескінченних битвах, проте він не поспішав вступати у загони, розуміючи, що не готовий брати на себе відповідальність за життя інших. Фатальна помилка минулого змусила хлопця везти поодиноку гру, не вбачаючи у інших гравцях партнерів для себе. Однак таку ризиковану для життя позицію не могла не помітити Асуна. Демонструючи свою майстерність в бою під час їхніх спільних дій проти ворогів, дівчина згодом почала переконувати Кадзуто у діаметрально протилежному підході до проходження гри. Не варто забувати й те, що вона за власним бажанням допомагала йому, не вимагаючи нічого для своєї вигоди. Така безкорисливість з її боку могла означати лише симпатію, та й сам Кадзуто згодом розгледів у ній не тільки надійного бойового товариша, а й кохання свого життя… У підсумок можна заявити, що Асуна узяла на себе частину відповідальності за життя хлопця, тим самим показавши, що у цьому світі є людина, яка не дозволить йому загинути через самотність і почуття провини. Це, на мою думку, стало вирішальним поштовхом для виникнення великих і міцних почуттів між молодими людьми, беручи до уваги складні сімейні обставини Кадзуто, в яких той і досі не розумів, ким є для людей, що жили з ним в реальному світі.
Колись з великим задоволенням я був готовий сказати, що «Майстри меча онлайн» цілком заслуговують на високу оцінку, та тепер змінюю свою думку. Режисура вдалася до доволі дивних заходів, розділивши сюжет серіалу на дві умовні частини, загальний рівень яких по всім ознакам, на жаль, різний. Причин цієї відмінності декілька: перша – нехтування «основою», а саме збагаченням сюжету різними ознаками повсякденного життя і пасивна участь головних персонажів у ньому, тобто замість вже звичних для нас побічних елементів на кшталт мирного проживання гравців у «безпечній зоні», або ж кухарських справ Асуни, у другій частині аніме нашій увазі демонструються майже суцільні сутички як з мобами, так і з іншими гравцями. Друга - надмірна «казковість» графіки. Дизайн персонажів гри в другій частині аніме викликає у мене щонайменше як здивування. Ознак жанру фентезі в серіалі, як я вважаю, було більш ніж достатньо, при чому вони не кидалися мені в очі, на відміну від віртуальних крил героя, що наділяли його здатністю до польоту та загострених вух, які сильно нагадували візитну картку ельфів. Лише зоряне небо та зображення міст і споруд середньовічного типу здалися мені привабливими деталями. І третя – відсутність у сюжету гостроти. Під час перегляду в мене виникло відчуття, неначе творці аніме вирішили «спочити» від тих інтриг, які ми могли спостерігати в першій частині серіалу. У зв’язку з цим зникає раптовість поворотів подій, в деяких місцях зявляється передбачуваність, яка, безсумнівно, тільки зменшує інтерес глядача до аніме.
Наразі я роблю підсумки: даний серіал розрахований виключно на підліткову аудиторію і не буде цікавим для отаку віком більше 20 років, хоча романтична лінія, на мою думку, реалізована ідеально. Рекомендую для перегляду лише першу частину тайтлу, яка яскраво демонструє нам усі його переваги. Я взяв до огляду лише перший сезон цього аніме через те, що вважаю його зміст найбільш насиченим для глядача. Мені як завжди буде приємно почути думки інших людей щодо цього творіння, але хочу сказати одне: тим, хто цінить вдало відтворені стосунки між юнаками з всіма їхніми наслідками, цей серіал однозначно припаде до душі. Моя йому оцінка – рівно 7 балів…
